The New York Times опитував стосовно майбутнього фільмів та кінотеатрів видатних діячів галузі, і більшість з них висловили занепокоєння. Так, режисер фільму «Месники: Завершення» Джо Русо зазначив, що наразі так багато можливостей дивитися фільми вдома, що потрібна особлива мотивація для того, щоб змусити людину вийти з хати. Декілька людей зауважили, що під загрозою особливо малобюджетні фільми, фестивальне кіно, драми. Люди приходять в кінотеатри зазвичай на блокбастери, бо ці фільми, на їхню думку, вартують Великого Екрану. Водночас фільми без візуальних ефектів можна подивитися вдома онлайн. Наприклад, продюсер «Пастки» та «Чорного куклукскланівця» вважає, що ексклюзивний чотиритижневий прокат у кінотеатрах будуть отримувати дедалі менше фільмів, і на його думку такого не буде для більшості драм та середньобюджетних фільмів загалом.

Нетфлікс та аналогічні платформи, який стає дедалі більше, є не єдиним фактором змін кінотеатральної індустрії. Окремі складності пов’язані з залученням активної та численної молодої авдиторії, яка має свої особливості та не дуже тяжіє до фільмів. Зокрема, актор та комік Кумейл Нанджіані каже, що сучасні діти взагалі більше дивляться відео на YouTube, ніж фільми. А у статті Wired зазначено, що сучасні діти живуть у цифровому світі не менше, ніж у реальному, у вони не лише є споживачами продуктів першого, але і виробниками. Вони ведуть влоги, знімають відео про те, як вони грають у комп’ютерні ігри, соціалізуються саме і такому цифровому ігровому форматі. Важко сперечатися з тим, що якщо ми хочемо привести цих підлітків та молодих дорослих до кінотеатрів, спершу ми маємо зрозуміти, як вони живуть.

Надії стосовно майбутнього кінофільмів подає тренд розмаїття. Так, окрім того, що недопущення дискримінації є морально правильним підходом, це також виявляється економічно вигідною стратегією. Засновник Чорного списку сценаріїв Франклін Ленард висловився наступним чином для The New York Times з цього приводу: «Якщо ви не робите такі фільми як «Шалені багатії», «Чорна Пантера», «Пошук», «Капітан Марвел», «Чудо-жінка», «Якби Біл-стріт могла заговорити» та «Місячне сяйво» у 2019-му – удачі. Я кидаю виклик кожному, хто будує компанію довкола наративів та історій, які базуються суто на людях, на яких вони базувалися історично, та очікує отримати успіх для своїх інвесторів, у порівнянні з компанією, яка має більш репрезентативне зображення світу, у якому ми живемо».

Розмаїттю на екрані та поза ним присвячена також стаття на Boxofficepro. Там підкреслено, що успіх фільмів «Чудо-жінка» та «Шалені багатії» доводить, що розмаїття окупляється. Більше того, недодавнє дослідження Webedia Movies Pro продемонструвало, що саме це є ключовим фактором залучення молодих жінок та людей після 50 років до перегляду фільмів.

Чи врятує розмаїття кіно? Цілком можливо. Утім, не варто забувати, що розмаїття захоплює всі сфери нашого життя, і в тому числі реалізується у тих галузях, які можуть бути конкурентами для фільмів (короткі відео, комп’ютерні ігри, серіали). До того ж, залучення авдиторії саме до перегляду фільмів у кінотеатрах – це окреме питання. Зрозуміло, що кінотеатр має давати щось таке, що значно складніше отримати вдома. І якщо блокбастери отримують своїх глядачів через Великий екран та якісний звук, то іншим фільмам залишитися у кінотеатрах значно складніше.

Майбутнє відкрите та неоднозначне. Колись театри були розважальним місцем, де люди не лише дивилися виставу, але і кричали, пили та їли. А тепер театр залишився для культурних заходів. Чи станеться так з кінотеатрами? Це залежить від того, як вони відреагують на глобальні зміни, а також і від самих цих змін. Поки складно прогнозувати, що станеться. Однак поки блокбастери, малобюджетні фільми жахів та поодинокі інші проєкти знаходять та будуть знаходити своїх глядачів у кінотеатрах.